7 вересня в Україні відзначають День воєнної розвідки. Цього дня вшановують воїнів, чия робота майже завжди залишається в тіні, а наслідки стають несподіванкою для противника. Їхні обличчя рідко потрапляють у кадр, імена не звучать на перших шпальтах. Саме вони розкривають плани окупантів, порушують ворожу логістику і наближають перемогу.

Професія вимагає дисципліни, витримки й точного розрахунку. Водночас навіть тут не обходиться без гумору. Українські жарти про розвідників знімають напругу, піднімають дух і дозволяють подивитися на складні ситуації з іронією.

Добірка анекдотів до свята

— Пароль!

— Слава Україні!

— Проходь. А як ти дізнався, що я свій?

— Та ти єдиний у цьому лісі, хто вистежував ворога у вишиванці та з калиновими гілочками в касці.

— Чому про найкращих розвідників світу ніхто й ніколи не чув?

— Тому що вони настільки добрі у своїй роботі, що навіть їхнє керівництво досі не знає, що вони взагалі існують!

Намагаючись сховатися від погоні, шпигун забіг на склад і випадково замкнув себе в холодильнику. Його знайшли лише на другий день, промерзлого наскрізь. Але співробітникам контррозвідки все-таки вдалося його розколоти!

На іспитах до розвідшколи абітурієнт Петро Симоненко не відповів ні на одне запитання. У результаті його прийняли одразу на другий курс.

Намагаючись не шуміти, рота естонських розвідників кралася до штабу супротивника. Подивитися на це приходили мешканці всіх навколишніх сіл.

Розвідка — це дуже дорогий спосіб повідомити президенту його власну думку.

Розвідник приходить додому і каже дружині:

— Я дізнався про тебе дещо, чого не знав раніше.

— Що саме?

— Я не можу сказати.

— Чому?

— Це секретна інформація.