Коротко

• За запитом «созановський» найчастіше шукають Сергія Леонідовича Созановського — львів’янина, юриста і співзасновника кіногрупи Film.UA.
• Він народився 26 січня 1967 року у Львові, у 1991-му закінчив юридичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка.
• Разом із Сергієм Конновим створив адвокатську контору «Коннов і Созановський», потім зайшов у телеканал «Інтер», а в 2002 році з партнером Віктором Мірським започаткував Film.UA.
• Студію на київській Троєщині в народі називають «Голлівудом на Троєщині»: павільйони, постпродакшн, анімація Animagrad, дистрибуція і власні телеканали.
• Серед відомих проєктів групи — серіал «Свати», комедії «Скажене весілля», анімація «Мавка. Лісова пісня» і горор «Конотопська відьма».
• Окремо в публічному полі є ресторатор Валерій Созановський. Прізвище «Созанський» без літери «в» — інше, галицьке, і його часто плутають.

Якщо набрати в пошуку «созановський» без імені, Google майже завжди виводить одну й ту саму людину. Не історика з Бродів і не лікаря зі Львова — Сергія Созановського. Юриста, який пішов у телебачення, а з телебачення зібрав кінофабрику в спальному районі Києва. Саме звідси виходять серіали, які колись дивилася півкраїни, і мультфільм, який у 2023-му обігнав у прокаті голлівудську анімацію.

Тема насправді ширша за одну біографію. За прізвищем ховається ще ресторанний бізнес Валерія Созановського і давня плутанина з родом Созанських. Але ядро запиту — кіно, «Інтер» і питання, як адвокат без кіноосвіти опинився в центрі української індустрії розваг.

Нижче — хто він, звідки взявся Film.UA, що студія реально вміє, і де люди зазвичай плутають імена.

Хто такий Сергій Созановський

Сергій Леонідович Созановський — український адвокат, телевізійний менеджер і підприємець. Народився у Львові 26 січня 1967 року. Формальна освіта — право, не режисура і не економіка кіно. У 1991 році закінчив юридичний факультет тодішнього Київського державного університету, нині КНУ імені Тараса Шевченка.

У довідниках його описують одразу кількома словами: бізнесмен, адвокат, телевізійний менеджер. Це не розмитість, а послідовність кар’єри. Спочатку право. Потім медіа як клієнт і як актив. Потім власне виробництво контенту. У практиці помічав, що саме така траєкторія в українських медіа 1990–2000-х трапляється частіше, ніж романтична історія «хлопець з камерою». Канал, ліцензії, права, гроші інвестора — усе це спочатку мова юристів.

Він не є публічним шоуменом у класичному сенсі. Інтерв’ю дає рідше, ніж продюсери його студії. Коли говорить, зазвичай про модель бізнесу, а не про «натхнення». Для читача це важливо: Созановський у публічному полі — не актор і не режисер, а власник і архітектор компанії.

Короткий кар’єрний каркас

Ця таблиця не замінює біографію. Вона лише показує, що кіно в нього з’явилося не замість права, а поверх нього. І що «Інтер» не був випадковим епізодом — туди він повертався двічі.

Адвокатура, з якої все почалося

На початку 1990-х у Києві відкривалися юридичні фірми швидше, ніж кіностудії. Созановський став одним із засновників адвокатської контори «Коннов і Созановський». Партнер — Сергій Коннов, однокурсник по юрфаку. За відкритими даними ЄДР, обидва й досі фігурують серед засновників об’єднання. Спеціалізація контори класична для того часу й ринку: корпоративне право, медіа й авторське право, нерухомість, суди.

Саме медіа-право виявилося дверима далі. Серед клієнтів була орбіта підприємця Ігоря Плужникова, пов’язаного з телеканалом «Інтер». Звідси вже коротка дистанція до правління каналу. У інтерв’ю пізніших років партнер по Film.UA Віктор Мірський прямо казав: телевізійні менеджери спочатку не сприймали юристів як «творчу одиницю». Це звучить буденно. І водночас пояснює стиль Созановського — він зайшов у контент зі сторони договорів, а не зі сторони сценарію.

За спостереженнями, саме такі входи часто виявляються стійкішими. Режисер може зробити одну сильну картину. Юрист, який розуміє права на формат і ринок дистрибуції, будує конвеєр. Конвеєр менш поетичний. Зате він дає серіали пачками.

Як юрист опинився на «Інтері»

У 1997–2005 роках Созановський входив до правління АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» — юридичної оболонки каналу «Інтер». Канал тоді був одним із головних гравців українського ефіру. Для людини з адвокатським бекграундом це означало закупівлю прав, контракти з виробниками, корпоративні конфлікти акціонерів — усе, що глядач не бачить за заставкою новин.

У серпні 2005-го він залишає канал і формально зосереджується на адвокатській практиці та продакшені Film.UA. Причина не в «творчій кризі». Того року помер Ігор Плужников. Контрольний пакет «Інтера» згодом перейшов до Валерія Хорошковського. Новому акціонеру продакшн-компанія всередині структури була не потрібна. Созановський і Мірський викупили Film.UA. За спогадами Мірського, на той момент у компанії майже не було активів — лише назва.

А далі — зигзаг, який багато хто забуває. З грудня 2006-го до вересня 2010-го Созановський знову очолює правління «Інтера». Тобто кілька років він одночасно тягнув телеканал і студію, яку щойно забрали «собі». У 2007–2010 роках, за словами того ж Мірського, Созановський майже не був присутній у щоденній роботі Film.UA. Для студії це були важкі роки. Для біографії — типова українська історія суміщення ролей, коли ринок малий, а людей з доступом до грошей і ефіру ще менше.

У листопаді 2023 року він знову з’являється в контурі «Інтера» — уже як член наглядової ради. Це не повернення в операційку 2000-х. Скоріше сигнал, що канал і продакшн для нього так і не розійшлися остаточно.

Film.UA: від назви без активів до студії на Троєщині

Film.UA засновано в листопаді 2002 року. Назву придумав Созановський. Спочатку компанія жила всередині структури «Інтера» і робила контент під телевізійний конвеєр. Зразок брали з європейської моделі: канал не лише купує чужі серіали, а заводить власне виробництво.

Після викупу 2005 року довелося будувати фізичну базу. У 2006-му партнери купили землю в Деснянському районі Києва. Перший павільйон. Потім ще. У 2007-му структура оформилася як Film.UA Group — уже не одна юридична особа, а група з виробництва, постпродакшну, дистрибуції, пізніше освіти і власних каналів.

Адреса, яку знають у галузі, — вулиця Миколи Закревського, 22. Троєщина. Спальний масив, куди кінокритики їздять рідше, ніж на Поділ. Саме тому прізвисько «Голлівуд на Троєщині» тримається: воно трохи іронічне і дуже точне. Велике виробництво сидить не в «гламурній» частині міста, а там, де дешевша земля і можна поставити кілька павільйонів підряд.

У публічних описах групи фігурують студійна площа в десятки тисяч квадратних метрів і кілька знімальних павільйонів. Є постпродакшн-хаб, який бере зовнішні замовлення, зокрема роботу зі спецефектами. Є анімаційна студія Animagrad. Є дистрибуція FILM.UA Distribution. Є навчальний напрям — Ukrainian Film School. Вертикаль проста: придумати, зняти, зібрати, продати, навчити наступних.

У 2012 році компанія була серед ініціаторів Української кіноасоціації. У 2015-му — в ініціативі #КіноКраїна. Це вже не про один серіал, а про правила ринку: квоти, мова, державна підтримка, захист виробника.

Що саме виробляє група

• телесеріали й телефільми для ефіру;
• повнометражні комедії й жанрове кіно в прокат;
• анімацію (Animagrad);
• документальні проєкти;
• послуги павільйонів, обладнання й постпродакшну іншим студіям;
• дистрибуцію в Україні та продаж прав за кордон;
• нішеві телеканали й FAST-канали.

Набір широкий навмисне. Телесеріал годує касу щодня. Прокатне кіно дає видимість. Анімація живе довше за сезонний серіал: її можна продавати роками. Послуги павільйонів страхують, коли власне виробництво просідає.

Від «Сватів» до «Мавки»: що запам’ятала аудиторія

Для масового глядача Созановський — не табличка на павільйоні, а конкретні назви. У 2010 році як продюсер він отримав «Телетріумф» за серіал «Свати». Це був пік тієї моделі, на якій стояла студія в нульових і на початку десятих: багатосерійний продукт, зрозумілі герої, продаж на кілька територій.

Далі — прокатні комедії. Трилогія «Скажене весілля» стала для групи доказом, що український глядач ходить у кіно не лише на голлівудський блокбастер. Поруч у лінійці були «Сторожова застава», «Захар Беркут», «Викрадена принцеса». Частина з цих назв потрапляла в топ національного бокс-офісу різних років.

Переломний для іміджу студії момент — анімаційна «Мавка. Лісова пісня» за мотивами Лесі Українки. Прем’єра в українському прокаті — березень 2023-го. За перший місяць стрічка зібрала майже 98,6 млн грн і стала найкасовішим мультфільмом в історії українського прокату, обігнавши навіть великі голлівудські релізи. Пізніше компанія повідомляла, що світові збори перевищили 20 млн доларів, а показ ішов у понад сотні країн. Цифри варто читати як дані виробника й профільних медіа, не як бухгалтерський баланс. Але порядок величини зрозумілий: це вже не «локальна комедія на два тижні».

У серпні 2024-го вийшла «Конотопська відьма» — містичний горор Андрія Колесника за сценарієм Ярослава Войцешека, продюсерка Ірина Костюк. Сюжет зав’язаний на помсті окупантам. За відкритими даними, касові збори в Україні склали близько 57,4 млн грн. Менше, ніж у «Мавки», але для жанру жахів в українському прокаті це помітний результат. Студія одразу почала говорити про лінійку горору й про екранізацію «Мавки» вже як ігрове фентезі.

У 2015 році журнал «Новий час» включив Созановського до переліку ста людей культури. Формулювання широке. По суті воно фіксує інше: продакшн перестав бути «цехом при каналі» і став частиною культурної розмови.

Дві логіки всередині однієї групи

Созановський у розмовах із режисерами авторського кіно часто виглядає як антипод. У одного — фестиваль і довга пауза між картинами. У другого — павільйон, який не може простоювати. Обидва потрібні ринку. Плутати їх між собою немає сенсу.

Війна, російський ринок і зміна моделі

До 2014 року істотна частина замовлень студії йшла на російський телеринок. Після анексії Криму й війни на Донбасі це джерело почало стискатися. Повномасштабне вторгнення 2022-го обрізало його остаточно. Для компанії, яка роками шила серіали «під великий східний ефір», це був не косметичний струс, а зміна всієї економіки.

У перші місяці вторгнення студія відкрила бомбосховища для сусідів з Троєщини. Виробництво зупинилося, потім улітку 2022-го відновилося. Знімали вже інше: українською, для українського глядача й для західних майданчиків. Netflix і європейські мовники в інтерв’ю Созановського фігурують як нові орієнтири збуту — не як гарантія, а як напрям.

У пізніших матеріалах Forbes.ua він сам описує зсув жорстко: раніше був романтиком, тепер мусить бути прагматиком. Повернення на посаду СЕО супроводжувалося розчисткою структури — з обігу вивели 15 компаній, витрати урізали приблизно на 15%. Звучить сухо. За цим стоїть типова військова економіка креативної індустрії: менше юридичних оболонок, менше «проєктів про запас», більше контролю кешу.

Окремий сюжет — гроші. Державне фінансування кіно в Україні завжди було нерівним і політично чутливим. Созановський у публічних розмовах останніх років наголошує на приватних українських інвесторах і кредитних інструментах для виробництва. Це не благодійність. Це спроба відв’язати павільйон від однієї держпрограми чи одного іноземного замовника.

До вторгнення група проєктувала студію на заході країни, ближче до кордону з ЄС. Логіка прозора: сервісні зйомки для іноземців, логістика, відносно безпечніший тил. Війна ці плани як мінімум відклала. Львів як локація в його коментарях лишається «недознятим» регіоном. Тут уже чути не юриста, а виробника, якому шкода красивих вулиць без камери.

Валерій Созановський і плутанина прізвищ

Другий публічний носій цього ж написання — Валерій Созановський. Ресторатор і кондитер. Юридична освіта, потім кондитерська школа у Франції, мережа закладів The Cake, The Burger, SHO, пізніше FAMI у Львові, крафтова пивоварня 2085. У 2019-му на території кіностудії Film.UA відкрилася його піцерія Holly Food — назва навмисно грає з Hollywood. Кондитерська Mavka у львівському проєкті відсилає до мультфільму студії.

Публічно їх часто ставлять поруч. Формальну родинну формулу в офіційних біографіях краще не домальовувати, якщо людина сама її не фіксує. Для читача достатньо іншого: це одне публічне прізвище, два різні бізнеси, і перетин на Троєщині не випадковий.

Окремо — «Созанський» без «в». Це інше прізвище. Станом на 2013 рік в Україні було зареєстровано кілька сотень носіїв, найбільше на Галичині. Серед відомих — історик і філолог Іван Созанський (1881–1911), професор-гінеколог Олександр Созанський, бандурист Олег Созанський, військові з цим прізвищем. Родове гніздо Созанських пов’язують із селом Созань на Львівщині. плутати їх із Созановським — як плутати Коваленка з Ковалевським. Схоже на слух, різні люди.

У практиці бачив, як ця плутанина працює навіть у редакціях: у тексті про кіно раптом з’являється «Созанський», бо так підказала автозаміна. Якщо шукаєте саме кіностудію й «Інтер» — пишіть через «в» і з іменем Сергій.

Що про нього говорять і чого не варто додумувати

Созановського люблять називати «засновником українського Голлівуду». Формула зручна для заголовка. Точніше сказати інакше: він зібрав найбільшу приватну виробничу машину розважального контенту в країні і втримав її після втрати головного зовнішнього ринку. Це не те саме, що «створив українське кіно». Українське кіно було до нього і є поза ним — від Довженка до фестивальних режисерів.

Ще одна пастка — приписувати йому всі хіти, які лише проходили через павільйони Троєщини. Група велика. Продюсерські рішення на конкретних фільмах часто приймають Ірина Костюк та інші продюсери. Созановський — рівень моделі й власності. Плутати ці рівні некоректно.

Не варто також ліпити з нього ідеологічного гуру. У травні 2023-го в розмові з «Українською правдою» він говорив жорстко про розрив із російським ринком і про те, що «хороших росіян» у його картині світу вже немає. Це позиція людини, яка десятиліттями на цьому ринку заробляла і потім його відрізала. Можна сперечатися з формулюваннями. Ігнорувати економічний контекст фрази не варто.

І третє. Рейтинги на кшталт «100 рекомендованих юристів» кочують із біографії в біографію, інколи без нормального посилання. Краще спиратися на перевірені посади, дати й проєкти, ніж на рекламні списки 2000-х.

Як читати цю історію, якщо ви не з кіноцеху

Якщо ви продюсер-початківець, із кейсу Созановського випливає не «знайдіть інвестора й назвіть студію красиво». Випливає інше.

1. Спочатку права й структура, потім павільйон. Без ясних часток і договорів студія розсипається на першому конфлікті акціонерів.
2. Один канал-замовник — це наркотик. «Інтер» і російський ефір довго годували касу. Обидва джерела виявилися крихкими.
3. Вертикаль рятує в кризу. Хто вміє лише знімати, зупиняється. Хто вміє знімати, монтувати, продавати і здавати павільйон в оренду — дихає.
4. Жанр, який преса не любить, може годувати індустрію. «Свати» і весільні комедії критикам часто здаються попсою. Саме вони тримали зайнятість цехів.
5. Анімація й IP дорожчі на старті, але живуть довше. «Мавка» працює не лише як сеанс, а як ліцензія, мерч, наступні частини.

Якщо ви просто глядач — достатньо запам’ятати одне. Коли в титрах українського серіалу чи мультфільму з’являється Film.UA, за цим майже завжди стоїть машина, яку двадцять років збирав саме цей юрист зі Львова. Не єдиний автор кожної сцени. Власник конвеєра.

Шукати «созановський» має сенс і в інший бік. Хочете фільм — дивіться прокатну лінійку групи. Хочете зрозуміти ринок — читайте не лише афішу, а й те, хто купує права і хто платить за павільйон. Хочете не плутатися в людях — додавайте ім’я: Сергій чи Валерій. І не змішуйте з Созанськими.

А якщо після цього тексту захочеться побачити «фабрику» наживо — Троєщина нікуди не поділася. Павільйони стоять там само. Просто за бетонним парканом тепер інша економіка, ніж та, з якої все починалося в 2002-му.